Церква на Чернігівщині, де хрестили дружину всесвітньовідомого
Пабло Пікассо

Цей храм останньої чверті ХVІІІ ст., крім офіційної назви - Хрестовоздвиженська церква, має ще й дві неофіційні: «Хохловська» та «Вієва», знаходиться в історичному передмісті Ніжина під назвою Магерки.

Чому «Хохловська»? Саме в ній хрестили дружину великого художника Пабло Пікассо – Ольгу Хохлову, талановиту балерину, яка народилась у Ніжині. Цей факт засвідчує меморіальна табличка перед входом до церкви.

У юному віці разом з батьками Ольга переїхала до Петербурга, де розпочала кар’єру балерини. Багато гастролювала у т.ч. й у складі трупи С. Дягілєва. Пікассо ж працював і з балетними колективами, оформлюючи декорації до вистав. Під час однієї з таких робіт Хохлова та Пікассо познайомились, а згодом і одружились, і навіть підписали шлюбний контракт. Хоча й Пікассо присвятив українській красуні багато своїх картин, однак їх спільне життя складно назвати ідилічним. Хохлова була готова розлучитися, навіть і заяву подала на розлучення, проте Пікассо відмовився ділити майно порівну, як передбачав шлюбний контракт, тому Ольга залишалась його законною дружиною до її смерті у 1955 р. Художник пережив Ольгу Хохлову майже на 20 років.

А «Вієва», бо за переказами, події, які надихнули Гоголя написати «Вія», сталися за декілька десятиліть перед тим, як письменник про них довідався саме у цій церкві. За оповідками, молодий семінарист у церкві читав молитву над труною померлої доньки місцевого сотника. Далі, знову за легендою, він для чогось наблизився до труни, а покійниця раптом підвелася. Нещасний семінарист помер від розриву серця. А ось що стало з дівчиною – чи знайшли ранку в труні так само, чи ні – у легенді достеменно не уточнюється. І за переказами «в оригіналі» цих подій жодних відьом та потойбічних істот не було. Все, що з’явилось містичного у відомому творі «Вій» - художнє бачення Гоголя.

Храм (пам’ятка архітектури) мурований, виконаний у стилі українського бароко та є храмом тетраконхового типу, побудований на кошти вдови ніжинського полковника Петра Розумовського, родича гетьмана Кирила Розумовського, як його усипальниця. До того тут була стара дерев’яна церква. Майже за 100 років церкву значно розширили та прибудували двоярусну дзвіницю. Саме такою вона дійшла до наших днів. У радянські часи церква не використовувалась за призначенням. Тут була облаштована закрита переглядова зала кінопрокату та фільмосховище. З 90-х рр. минулого століття церква передана місцевій релігійній громаді. Нині - діючий православний храм УПЦ МП. Чому досі так – це питання, як завжди переадресовуємо місцевій громаді.

За матеріалами wikipedia, mynizhyn.com, vandrivka.com.ua