Нічлава Блюз

Одного прекрасного дня, Андрій Підлужний — зовсім юний музикуючий романтик з Тернополя, отримав пропозицію від джаз-клубу «Нічлава». Йому пропонувалося зібрати склад, закріпитися на майданчику і виступати в найбільш нерентабельні дні — в понеділок, вівторок та середу. Оскільки «Нічлава» — то було дійсно найбільш престижне місце серед музичної богеми міста, пропозиція була прийнята. За дуже короткий термін Андрій і друзі добилися неможливого — «мертві» дні вони зробили рентабельними. Люди приходили спеціально послухати «НІЧЛАВУ БЛЮЗ», — команду, яку Андрій зібрав з учасників різних тернопольских проектів. Початок «НІЧЛАВИ БЛЮЗ» — це напружений відрізок часу, за який хлопці довели своє право на місце під сонцем. Разом із тим вони настільки раптово «потягнули ковдру на себе», що колективи, які продовжували грати в рентабельні дні, переставали бути рентабельними.
«Це був початок. Ми перевернули світ» — говорить Андрій. Так, вони перевернули світ на окремо взятій території. Далі почалися випробування. До Києва Андрій Підлужний перебрався з гітаристом «НІЧЛАВИ БЛЮЗ» Костянтином Тараненком. «За умовами контракту, який ми підписали з агенцією «Нова», повинні були працювати лише два музиканти зі складу». В Тернополі залишилися Юрій Луговий і Анатолій Макара — обидва гітаристи.
У Києві почалося зовсім інше життя. Нове життя за умовами «Нови». Одразу ж зазначимо, що група «НІЧЛАВА БЛЮЗ» — це своєрідний корабель під назвою «Біда», який відпочатку налітав на підводні скелі, але завжди — хоча і обдертий — викараскувався з халепи. Андрій згадує перші перемоги — солодкі і гіркі.
Львів, кінець 1994 року. «НІЧЛАВА БЛЮЗ» на фестивалі «Мелодія» отримує друге місце і автоматично потрапляє до рангу інших переможців, а ними тоді стали «БРАТИ ГАДЮКІНИ» та «СКРЯБІН». Після церемонії нагородження, поздоровлень, квітів і шампанського група опиняється… на вулиці, адже ані організатори, ані влада рідного міста не спромоглися проплатити бодай найдешевші номери в готелі. Уявіть собі: Львів, новорічна ніч. Хлопці блукають до ранку вулицями міста. Приголомшені і щасливі. Цей специфічний стан різкого піднесення, а слідом болісного падіння судилося їм пережити ще не один раз. Здається, й дотепер Андрій болісно переживає конфлікт зі студією «Нова» та його наслідки. Сьогодні він зробив висновки. Як доросла людина. І вважає, що причина розриву з «Новою» — не в конкретній конфліктній ситуації, а в тому, що вони з Костем Тараненком були не готові до шоу-бізнесових відносин, до стосунків суто ділових.
Після розриву «НІЧЛАВА БЛЮЗ» зникла з ефірів — радіо і телевізійних. Її не стало в інформаційному просторі. На думку Андрія — групу хотіли гарненько провчити, а не просто знищити. Але й цього було досить, аби хлопці відчули, що воно таке — чорна полоса в житті. «Ми залишилися без засобів до існування, фактично на вулиці і без будь-яких перспектив нормально працювати. І саме в той момент якогось внутрішнього розпачу мене підтримав Євген Рибчинський. Підтримав морально і матеріально. А головне — він переконав мене, що треба залишитися в Києві, і спробувати ще раз…».
Усе йшло до того, що Андрій буде працювати у «Музичній Біржі». Але не склалося. Андрій розповідає про цілу низку інтриг, що затівалися людьми, які ніби збиралися допомогти. Він жив з відчуттям, що якась невідома сила зіштовхує з дороги, або примушує тупцювати на одному місці. він жив в епіцентрі вулкану, який міг вибухнути в будь-який момент. Саме там народився АНГЕЛ. Пізніше він скаже, що АНГЕЛ — то душа «НІЧЛАВИ БЛЮЗ». Красива алегорія, казка? Так. Втім, музика «НІЧЛАВИ» завжди апелювала до найбільш тонкого й витонченого шару людських емоцій.
Музика «НІЧЛАВИ» — це шляхетна опозиція брутальному світові, де панує прагматизм і черствість. «НІЧЛАВА» — то таємнича субстанція чистоти. Деякі символи поетики «НІЧЛАВИ» стануть зрозумілими лише посвяченим, а таких — погодьтеся — небагато. Чим не ангельська філософія? АНГЕЛ почав кружляти над цим світом і дуже скоро відчув нестерпну самотність. Одна річ, коли ти сам-на-сам у студії сидиш, але зовсім інша — творити і записуватися живим складом.
Свого часу Андрій почав працювати в агенції "Bravo Pro". Вже як АНГЕЛ. Зафіксував цілу низку нових пісень, серед них — безперечні хіти. Згадайте хоча би пісню «Там, де пісок». Подумки він вертається до атмосфери, в якій народжувався перший альбом «НІЧЛАВИ БЛЮЗ». Тараненко, Макара, Луговий, група «ЕР. ДЖЕЙ ОРКЕСТРА» та її перкусист Олег Кобцев, Жанна Боднарук та сам Андрій Підлужний пережили разом не одну годину надзвичайного піднесення. Рідкісний випадок, коли і музиканти і звукорежисери (Валерій Папченко та Андрій Мокрицький) відчували синхронну вібрацію, що її випромінювали такі речі, як «Зоряний Ангел», «Вставай, Сонце!», «Мавка», «Не Плач», «Я - Чаклун». Шкода, але перший склад «НІЧЛАВИ» знають (і пам’ятають!) лише за двома-трьома піснями, хоча в дійсності цікавого матеріалу значно більше.
Одне слово, політавши деякий час, АНГЕЛ вирішив позбутися своїх прозорих крил. І повернутися на грішну землю. І узяти собі ім’я, яке знову прив’яже до рідного Тернополя (Нічлава — назва озера). Зробити такий крок підштовхнула нова земна ситуація: в житті співака з’явилася цілком тверезо мисляча людина — продюсер Василь Мовчан. Нині йде підготовка нового матеріалу, обговорюються нові ідеї, яких багато. «НІЧЛАВА», як видно, не збідніла, поки її душа літала. «Душа скидає шкіру в ніч, коли вмирає день. Залишившись з зірками віч-на-віч, блука старий олень. Через дорогу чорний кіт тобі не пробіжить. Після трьохсот кривавих літ тебе згадає світ. Коло тебе люди — роззлючені пси. Зоряний ангел — не спи! Тільки ти у небі з’явись, і вони знову стануть дітьми. Люті хмари розірве і у гору підійме своє серце, що вічно живе. На коліна впаде біс. Запалає чорний ліс від вогню, що ангел приніс…» Старі люди говорять, озеро Нічлава тим знамените, що над темними водами на Різдво з’являються обриси білого ангела, який охоплює крилами місто. Немов хоче зігріти…
Олександр Євтушенко