За невагомістю хвилин
Мільйонів днів секунд невтомних
Ми в пошуку своїх родин
Блукаємо від дому та до дому...

Незломні духом наркомани
І кожен має свій наркотик
І пізно, а, можливо, й рано
Зіграємо останні ноти

Під акомпонемент вітрів
Під писк чужих думок про вічне
Ти і повірити не смів
Що будеш сам до них дотичним

Пристойні мрії приведуть
До не пристойних вже помилок
Які забути змусять суть
Якою ми колись там жили...

І за мільйонами хвилин
Ми залишились наодинці
І той самітнений один
В часи свої вбиває клинці

Бажаючи спинити час
Відтяжити моменти тиші
Та на порозі вічних нас
Нас Всесвіт наодинці лишить...


Мільйонами хвилин невтомних
Мільярдами секунд швидких
Я мрію право на, щоб вдома
Отямитись серед своїх...