Дошло дело и до Гоголя !!

Гоголь писал: “...Сам не знаю, яка в мене душа, хохлацька чи російська...”

А вот, что писал Тарас Шевченко

Кому ж її покажу я,

І хто тую мову

Привітає, угадає

Великеє слово?

Всі оглухли — похилились

В кайданах... байдуже...

Ти смієшся, а я плачу,

Великий мій друже.

А що вродить з того плачу?

Богилова, брате...

Не заревуть в Україні

Вольнії гармати.

Не заріже батько сина,

Своєї дитини,

За честь, славу, за братерство,

За волю Вкраїни.

Не заріже — викохає

Та й продасть в різницю

Москалеві. Це б то, бачиш,

Лепта удовиці

Престолові-отечеству

Та німоті плата.

Нехай, брате. А ми будем

Сміяться та плакать.


З цього вірша випливає не лише висновок про національну глухоту (Всі оглухли-похилились В кайданах… байдуже…), а й про те, що геніальні Гоголь і Щепкін також були далекі від болісних Шевченкових турбот про збереження й розвиток рідного Слова, як осердя самозбереження й відродження нації.

Нехай, брате. А ми будем

Сміяться та плакать.

Сучасні шевченкознавці вважають, що, не надаючи, очевидно, цим рядкам літературно-програмового значення, Шевченко окреслює в них нову тенденцію у своїй поезії періоду «трьох літ» — наростання сатиричного елементу. У Гоголі він бачив великого сатирика, себе представляв тим, хто оплакує зганьблену батьківщину. Звідси випливає Шевченкова антитеза:
Ти смієшся, а я плачу.

Русь это и есть УКРАИНА )) На каком языке написан "Букварь"?