Пташеня

Старенький «Ішачок» у небі,
За ним три «Юнкерса» летить.
«Давай мій рідний, ще хоч трішки»,
Пілот машині шепотить.

Пройшов над головою,
Німецьких куль танок.
Пілот у штопор кинув ,
Старенький ішачок.

Ганс слідом, добивати,
Він думав що узяв.
І майже у плафон кабіни ,
Трассером піддав.

Але перед самою землею,
Ніс піднявши в гору.
Побачивши солодку волю,
Пташеня полетіло ввись…

Та вже на аеродромі,
На вірному коні.
Малюючи три зірки ,
На лівому крилі.

Прошепче знову тихо,
«Спасибі за життя!
За те що оминуло лихо,
За вірність, пташеня.»