ВИ ЗНАЄТЕ ПРО ЩО ШКОДУЮТЬ ЛЮДИ?

Ви знаєте, про що шкодують люди,
Життя яких вже близиться кінця
І дихання ледь гріє хворі груди?
Чи просять вони слави у Творця?

Чи серце їх наповнене жагою
Збагаченням і пошуку грошей?
Чи, може, заклопотані собою,
Фігурою, чи думкою людей?

А чим вони заповнюють хвилини,
Що тануть, мов льодина, на очах?
Невже, на хвилювання і рутину,
На ненависть, на чвари, чи на страх?

Про що вони ведуть свої розмови?
Про гроші, про політику, зірок?
Коли останнє, може, кожне слово,
Коли лишився лиш маленький крок.

Та ні, вони не думають про статки,
Їх більше не цікавить світ речей,
Їм вдосталь і маленької кімнатки,
Лиш тільки б чути рідних в ній людей.

Їм смачно і від каші, що без солі,
Як тільки її зварить хтось близький.
Всміхатимуться навіть попри болі
І вестимуть незримо власний бій.

Їм вдосталь світла лагідного слова
І теплої долоні на чолі.
А смерть стоїть в кутку така раптова
І гріється в предсмертному теплі.

Ви знаєте, їм хочеться лиш часу,
Хвилинку ще обійми відчувать.
Чи думають вдягать якусь гримасу
І когось з себе іншого вдавать?

Знімає смерть з людей усяку маску,
Зникає все збудоване умить.
Та тільки дуже часто надто важко
Буває все минуле відпустить.

Та люди відпускають, бо в ті миті
Їм видно справжні цінності життя.
Роки в гоніннях бездуму прожиті
І щире непідробне каяття.

Ви знаєте, про що вони шкодують?
Про те, що уявити не могли,
Що рідних вже своїх не поцілують,
Що мали все, та жаль, не вберегли.

Для них тепло очей і сміх дитячий
Дорожчий за всі гроші на землі.
Від щастя гірким болем тихо плачуть,
На смертному останньому одрі.

Якби їм дати день, вони б прожили
Його, повірте, зовсім не як ми,
Їх несли б вже не ноги - сильні крила,
Забуті, жаль, сучасними людьми.

Вони б за ті хвилини так багато
Віддали без жалю і без думок.
Якби все це раніше їм пізнати,
Отримати безцінний свій урок.

Але...Та ми живі і час невпинний
У жилах наших кров'ю струменить!
Ми можемо, ми маєм час на зміни!
Дай Боже, нам все вчасно зрозуміть!

Збагнути, що в кінці шляху людського
Знецінеться усе, за чим біжим,
Залишиться тепло і світло слова,
Залишиться душа і зникне грим.

Ви знаєте, про що шкодують люди,
Як серце їх сповільнює биття?
Про те що більше часу в них не буде,
Про те, що вкрали в себе сенс життя.

Автор: Огнєва Інелла
Розповідає: Виноград Анна
Музика: Hans Zimmer - Time (Inception)