МИ З РОКУ В РІК ЗБИРАЄМО ВАЛІЗУ

ВАЛІЗА
Ми з року в рік збираємо валізу,.
Що при народженні Господь порожню дав
На щастя чи на жаль, вона є безрозмірна
Вміщає все, що там кладе душа.

З цією сумкою збираємось додому
Життя- мандрівка, ми лише в гостях.
Що на складаємо, те все візьмем з собою
Від нас залежить що вмістити там.

В дитинстві там за ледве дно закрите
Бо там все просто! Навіть Сам Господь
Давав вказівку всім нам бути дітьми
А ми дорослими стаємо все одно.

Наповнюючи день у день валізу
Любов'ю, добротою, співчуттям,
А там дивись,між ними раптом влізе
Не прощення, чи заздрість, чи обман...

Непрощення саме не йде до сумки-
Воно образу тисне поміж всіх,
А далі ненависть в словах, чи лиш на думці,
Лишає мало місця на спокІй.

І ворожнечу в торбу добавляє-
Туди вже не вмістити співчуття,
А ненаситність милість притискає-
Валіза від жорстокості важка.

З роками важко цей багаж тягнути-
Аж рани поробились на плечах...
Ніхто не допоможе, бо по суті
Господь усім свою валізу дав.

Від тягара підкошуються ноги-
Все важче й важче до домівки йти,
Нерідко сльози... так бувають сльози
Від втоми, від безвиході, від тьми.

З такою торбою все важче на коліна
Схилитись, щоб молитися в тиші..
А як же віра? Як же наша віра?
Вона мертвіє без хороших діл...

То якже донести нелегку ношу
До вічності, де Бог чекає нас?
Щоб зберегти у сумці лиш хороше-
Погане викидаючи назад...

Господь нам дав можливість для контролю
Щороку митницю з валізою пройти,
Проблема в тому, що самі з собою
Ми маємо дивитися сумки...

Тут на землі - ще ми є контролери-
І вправі перевірити багаж,
Щоб далі йти до вічності нам легше
Щоб тягарі не заважали нам!

Ми не своїми власними очима
Проводимо рентген своїх речей,
У нас є Біблія - інструкція правдива,
Яка підкаже що у нас не те.

Це Боже Слово дасть пряму вказівку,
Чого замало і чого нема,
Котре в нас зайве, часто рве валізу,
А щось ще треба помістити там.

Як добре, що в кінці старого року
Ми можемо передивлятись вміст,
Бо прийде час - ми прийдемо додому
І Бог про вихід нас оповістить.

А на небесній митниці не нами
Контроль валіз проводити прийдеться-
Там Сам Господь подивиться уважно
Від чого наша сумка майже рветься.

Він зважить все, що ми впродовж мандрівки
В свою валізу щільно накладали,
Що переважить? Що в нас буде більше?
Куди нас там, наліво чи направо...???

Там не підкупимо Святого Контролера,
Не вимолимо і не випросимо шанс,
Зупинка перед вічністю- Кінцева
Там вже запізно перевірити багаж...

В цей вечір ми ще з вами на кордоні
І митниця у кожного в руках,
Давайте ми подивимося кожен,
Чи все є там і на своїх місцях.

Бо з нас ніхто незнає достеменно,
Чи на наступний встигнемо контроль ?
А раптом завтра - в рупорі Кінцева!
Ти вже дістався вічності -ВИХОДЬ !!!

Лілія Бойчук